Закон України
"Про iнформацiю"
(витяги)

Роздiл I
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення iнформацiї

Пiд iнформацiєю цей Закон розумiє документованi або публiчно оголошенi вiдомостi про подiї та явища, що вiдбуваються у суспiльствi, державi та навколишньому природному середовищi.

<…>

Стаття 5. Основнi принципи iнформацiйних вiдносин

Основними принципами iнформацiйних вiдносин є:

гарантованiсть права на iнформацiю;

вiдкритiсть, доступнiсть iнформацiї та свобода її обмiну;

об'єктивнiсть, вiрогiднiсть iнформацiї;

повнота i точнiсть iнформацiї;

законнiсть одержання, використання, поширення та зберігання інформації.

<…>

Стаття 7. Суб'єкти iнформацiйних вiдносин

Суб'єктами iнформацiйних вiдносин є:

громадяни України;

юридичнi особи;

держава.

<…>

Стаття 8. Об'єкти iнформацiйних вiдносин

Об'єктами iнформацiйних вiдносин є документована або публiчно оголошувана iнформацiя про подiї та явища в галузi полiтики, економiки, культури, охорони здоров'я, а також у соцiальнiй, екологiчнiй, мiжнароднiй та iнших сферах.

Стаття 9. Право на iнформацiю

Всi громадяни України, юридичнi особи i державнi органи мають право на iнформацiю, що передбачає можливiсть вiльного одержання, використання, поширення та зберiгання вiдомостей, необхiдних їм для реалiзацiї ними своїх прав, свобод i законних iнтересiв, здiйснення завдань i функцiй.

Реалiзацiя права на iнформацiю громадянами, юридичними особами i державою не повинна порушувати громадськi, полiтичнi, економiчнi, соцiальнi, духовнi, екологiчнi та iншi права, свободи i законнi iнтереси iнших громадян, права та iнтереси юридичних осiб.

Кожному громадянину забезпечується вiльний доступ до iнформацiї, яка стосується його особисто, крiм випадкiв, передбачених законами України.

Стаття 10. Гарантiї права на iнформацiю

Право на iнформацiю забезпечується:

обов'язком органiв державної влади, а також органiв мiсцевого i регiонального самоврядування iнформувати про свою дiяльнiсть та прийнятi рiшення;

створенням у державних органах спецiальних iнформацiйних служб або систем, що забезпечували б у встановленому порядку доступ до iнформацiї;

вiльним доступом суб'єктiв iнформацiйних вiдносин до статистичних даних, архiвних, бiблiотечних i музейних фондiв; обмеження цього доступу зумовлюються лише специфiкою цiнностей та особливими умовами їх схоронностi, що визначаються законодавством;

створенням механiзму здiйснення права на iнформацiю;

здiйсненням державного контролю за додержанням законодавства про iнформацiю;

встановленням вiдповiдальностi за порушення законодавства про iнформацiю.

<…>

Роздiл II IНФОРМАЦIЙНА ДIЯЛЬНIСТЬ

Стаття 12. Визначення iнформацiйної дiяльностi

Iнформацiйна дiяльнiсть - це сукупнiсть дiй, спрямованих на задоволення iнформацiйних потреб громадян, юридичних осiб i держави.

З метою задоволення цих потреб органи державної влади та органи мiсцевого i регiонального самоврядування створюють iнформацiйнi служби, системи, мережi, бази i банки даних.

Порядок їх створення, структура, права та обов'язки визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України або iншими органами державної влади, а також органами мiсцевого i регiонального самоврядування.

Стаття 13. Основнi напрями iнформацiйної дiяльностi

Основними напрямами iнформацiйної дiяльностi є: полiтичний, економiчний, соцiальний, духовний, екологiчний, науково-технiчний, мiжнародний тощо.

Держава зобов'язана постiйно дбати про своєчасне створення, належне функцiонування i розвиток iнформацiйних систем, мереж, банкiв i баз даних у всiх напрямах iнформацiйної дiяльностi.

Держава гарантує свободу iнформацiйної дiяльностi в цих напрямах всiм громадянам та юридичним особам в межах їх прав i свобод, функцiй i повноважень.

Стаття 14. Основнi види iнформацiйної дiяльностi

Основними видами iнформацiйної дiяльностi є одержання, використання, поширення та зберiгання iнформацiї.

Одержання iнформацiї - це набуття, придбання, накопичення вiдповiдно до чинного законодавства України документованої або публiчно оголошуваної iнформацiї громадянами, юридичними особами або державою.

Використання iнформацiї - це задоволення iнформацiйних потреб громадян, юридичних осiб i держави.

Поширення iнформацiї - це розповсюдження, обнародування, реалiзацiя у встановленому законом порядку документованої або публiчно оголошуваної iнформацiї.

Зберiгання iнформацiї - це забезпечення належного стану iнформацiї та її матерiальних носiїв.

<…>

Роздiл III. ГАЛУЗI, ВИДИ, ДЖЕРЕЛА IНФОРМАЦIЇ ТА РЕЖИМ ДОСТУПУ ДО НЕЇ

Стаття 17. Галузi iнформацiї

Галузi iнформацiї - це сукупнiсть документованих або публiчно оголошених вiдомостей про вiдносно самостiйнi сфери життя i дiяльностi суспiльства та держави.

Основними галузями iнформацiї є: полiтична, економiчна, духовна, науково-технiчна, соцiальна, екологiчна, мiжнародна.

Стаття 18. Види iнформацiї

Основними видами iнформацiї є:

статистична iнформацiя;

масова iнформацiя;

iнформацiя про дiяльнiсть державних органiв влади та органiв мiсцевого i регiонального самоврядування;

правова iнформацiя; iнформацiя про особу;

iнформацiя довiдково-енциклопедичного характеру;

соцiологiчна iнформацiя.

Стаття 19.Статистична iнформацiя

Статистична iнформацiя - це офiцiйна документована державна iнформацiя, що дає кiлькiсну характеристику подiй та явищ, якi вiдбуваються в економiчнiй, соцiальнiй, культурнiй та iнших сферах життя України.

Державна статистична iнформацiя пiдлягає систематичному вiдкритому публiкуванню. Забезпечується вiдкритий доступ громадян, наукових закладiв та iнших заiнтересованих органiзацiй до неопублiкованих статистичних даних, якi не пiдпадають пiд дiю обмежень, встановлених цим Законом.

<…>

Стаття 20. Масова iнформацiя та її засоби

Масова iнформацiя - це публiчно поширювана друкована та аудiовiзуальна iнформацiя.

Друкованими засобами масової iнформацiї є перiодичнi друкованi видання (преса) - газети, журнали, бюлетенi тощо i разовi видання з визначеним тиражем.

Аудiовiзуальними засобами масової iнформацiї є: радiомовлення, телебачення, кiно, звукозапис, вiдеозапис тощо.

Порядок створення (заснування) та органiзацiї дiяльностi окремих засобiв масової iнформацiї визначаються законодавчими актами про цi засоби.

Стаття 21. Iнформацiя державних органiв та органiв мiсцевого i регiонального самоврядування

Iнформацiя державних органiв та органiв мiсцевого i регiонального самоврядування - це офiцiйна документована iнформацiя, яка створюється в процесi поточної дiяльностi законодавчої, виконавчої та судової влади, органiв мiсцевого i регiонального самоврядування.

Основними джерелами цiєї iнформацiї є: законодавчi акти України, iншi акти, що приймаються Верховною Радою та її органами, акти Президента України, пiдзаконнi нормативнi акти, ненормативнi акти державних органiв, акти органiв мiсцевого i регiонального самоврядування.

Iнформацiя державних органiв та органiв мiсцевого i регiонального самоврядування доводиться до вiдома заiнтересованих осiб шляхом:

опублiкування її в офiцiйних друкованих виданнях або поширення iнформацiйними службами вiдповiдних державних органiв i органiзацiй;

опублiкування її в друкованих засобах масової iнформацiї або публiчного оголошення через аудiо- та аудiовiзуальнi засоби масової iнформацiї;

безпосереднього доведення її до заiнтересованих осiб (усно, письмово чи iншими способами);

надання можливостi ознайомлення з архiвними матерiалами;

оголошення її пiд час публiчних виступiв посадових осiб.

<…>

Стаття 22. Правова iнформацiя

Правова iнформацiя - це сукупнiсть документованих або публiчно оголошених вiдомостей про право, його систему, джерела, реалiзацiю, юридичнi факти, правовiдносини, правопорядок, правопорушення i боротьбу з ними та їх профiлактику тощо.

<…>

Стаття 23. Iнформацiя про особу

Iнформацiя про особу - це сукупнiсть документованих або публiчно оголошених вiдомостей про особу.

Основними даними про особу (персональними даними) є: нацiональнiсть, освiта, сiмейний стан, релiгiйнiсть, стан здоров'я, а також адреса, дата i мiсце народження.

Джерелами документованої iнформацiї про особу є виданi на її iм'я документи, пiдписанi нею документи, а також вiдомостi про особу, зiбранi державними органами влади та органами мiсцевого i регiонального самоврядування в межах своїх повноважень.

Забороняється збирання вiдомостей про особу без її попередньої згоди, за винятком випадкiв, передбачених законом.

Кожна особа має право на ознайомлення з iнформацiєю, зiбраною про неї.

Iнформацiя про особу охороняється Законом.

Стаття 24. Iнформацiя довiдково-енциклопедичного характеру

Iнформацiя довiдково-енциклопедичного характеру - це систематизованi, документованi або публiчно оголошенi вiдомостi про суспiльне, державне життя та навколишнє природне середовище.

Основними джерелами цiєї iнформацiї є: енциклопедiї, словники, довiдники, рекламнi повiдомлення та оголошення, путiвники, картографiчнi матерiали тощо, а також довiдки, що даються уповноваженими на те державними органами та органами мiсцевого i регiонального самоврядування, об'єднаннями громадян, органiзацiями, їх працiвниками та автоматизованими iнформацiйними системами.

Система цiєї iнформацiї, доступ до неї регулюються бiблiотечним, архiвним та iншим галузевим законодавством.

Стаття 25. Соцiологiчна iнформацiя

Соцiологiчна iнформацiя - це документованi або публiчно оголошенi вiдомостi про ставлення окремих громадян i соцiальних груп до суспiльних подiй та явищ, процесiв, фактiв.

Основними джерелами соцiологiчної iнформацiї є документованi або публiчно оголошенi вiдомостi, в яких вiдображено результати соцiологiчних опитувань, спостережень та iнших соцiологiчних дослiджень.

Соцiологiчнi дослiдження здiйснюються державними органами, об'єднаннями громадян, зареєстрованими у встановленому порядку.

Стаття 26. Джерела iнформацiї

Джерелами iнформацiї є передбаченi або встановленi Законом носiї iнформацiї: документи та iншi носiї iнформацiї, якi являють собою матерiальнi об'єкти, що зберiгають iнформацiю, а також повiдомлення засобiв масової iнформацiї, публiчнi виступи.

Стаття 27. Документ в iнформацiйних вiдносинах

Документ - це передбачена законом матерiальна форма одержання, зберiгання, використання i поширення iнформацiї шляхом фiксацiї її на паперi, магнiтнiй, кiно -, вiдео -, фотоплiвцi або на iншому носiєвi.

Первинний документ - це документ, що мiстить в собi вихiдну iнформацiю.

Вторинний документ - це документ, що являє собою результат аналiтико-синтетичної та iншої переробки одного або кiлькох документiв.

Стаття 28. Режим доступу до iнформацiї

Режим доступу до iнформацiї - це передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення i зберiгання iнформацiї.

За режимом доступу iнформацiя подiляється на вiдкриту iнформацiю та iнформацiю з обмеженим доступом.

<…>

Стаття 29. Доступ до вiдкритої iнформацiї

Доступ до вiдкритої iнформацiї забезпечується шляхом:

систематичної публiкацiї її в офiцiйних друкованих виданнях (бюлетенях, збiрниках);

поширення її засобами масової комунiкацiї;

безпосереднього її надання заiнтересованим громадянам, державним органам та юридичним особам.

<…>

Обмеження права на одержання вiдкритої iнформацiї забороняється законом.

Переважним правом на одержання iнформацiї користуються громадяни, яким ця iнформацiя необхiдна для виконання своїх професiйних обов'язкiв.

Стаття 30. Iнформацiя з обмеженим доступом

Iнформацiя з обмеженим доступом за своїм правовим режимом подiляється на конфiденцiальну i таємну.

Конфiденцiальна iнформацiя - це вiдомостi, якi знаходяться у володiннi, користуваннi або розпорядженнi окремих фiзичних чи юридичних осiб i поширюються за їх бажанням вiдповiдно до передбачених ними умов.

<…>

Виняток становить iнформацiя комерцiйного та банкiвського характеру, а також iнформацiя, правовий режим якої встановлено Верховною Радою України за поданням Кабiнету Мiнiстрiв України (з питань статистики, екологiї, банкiвських операцiй, податкiв тощо), та iнформацiя, приховування якої являє загрозу життю i здоров'ю людей.

До таємної iнформацiї належить iнформацiя, що мiстить вiдомостi, якi становлять державну та iншу передбачену законом таємницю, розголошення якої завдає шкоди особi, суспiльству i державi.

<…>

Порядок i термiни обнародування таємної iнформацiї визначаються вiдповiдним законом.

Стаття 31. Доступ громадян до iнформацiї про них

Громадяни мають право:

знати у перiод збирання iнформацiї, якi вiдомостi про них i з якою метою збираються, як, ким i з якою метою вони використовуються;

доступу до iнформацiї про них, заперечувати її правильнiсть, повноту, доречнiсть тощо.

Державнi органи та органiзацiї, органи мiсцевого i регiонального самоврядування, iнформацiйнi системи яких вмiщують iнформацiю про громадян, зобов'язанi надавати її безперешкодно i безкоштовно на вимогу осiб, яких вона стосується, крiм випадкiв, передбачених законом, а також вживати заходiв щодо запобiгання несанкцiонованому доступу до неї. У разi порушень цих вимог Закон гарантує захист громадян вiд завданої їм шкоди використанням такої iнформацiї.

Забороняється доступ стороннiх осiб до вiдомостей про iншу особу, зiбраних вiдповiдно до чинного законодавства державними органами, органiзацiями i посадовими особами.

Зберiгання iнформацiї про громадян не повинно тривати довше, нiж це необхiдно для законно встановленої мети.

Всi органiзацiї, якi збирають iнформацiю про громадян, повиннi до початку роботи з нею здiйснити у встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України порядку державну реєстрацiю вiдповiдних баз даних.

Необхiдна кiлькiсть даних про громадян, яку можна одержати законним шляхом, має бути максимально обмеженою i може використовуватися лише для законно встановленої мети.

Вiдмова в доступi до такої iнформацiї, або приховування її, або незаконнi збирання, використання, зберiгання чи поширення можуть бути оскарженi до суду.

Стаття 32. Iнформацiйний запит щодо доступу до офiцiйних документiв i запит щодо надання письмової або усної iнформацiї

Пiд iнформацiйним запитом (надалi - запитом) щодо доступу до офiцiйних документiв у цьому Законi розумiється звернення з вимогою про надання можливостi ознайомлення з офiцiйними документами. Запит може бути iндивiдуальним або колективним. Вiн подається у письмовiй формi.

Громадянин має право звернутися до державних органiв i вимагати надання будь-якого офiцiйного документу, незалежно вiд того, стосується цей документ його особисто чи нi, крiм випадкiв обмеження доступу, передбачених цим Законом.

Пiд запитом щодо надання письмової або усної iнформацiї у цьому Законi розумiється звернення з вимогою надати письмову або усну iнформацiю про дiяльнiсть органiв законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадових осiб з окремих питань.

Громадяни України, державнi органи, органiзацiї i об'єднання громадян (надалi - запитувачi) подають запит вiдповiдному органу законодавчої, виконавчої та судової влади, його посадовим особам.

У запитi повинно бути зазначено прiзвище, iм'я та по батьковi запитувача, документ, письмова або усна iнформацiя, що його цiкавить, та адреса, за якою вiн бажає одержати вiдповiдь.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадовi особи зобов'язанi надавати iнформацiю, що стосується їх дiяльностi, письмово, усно, по телефону чи використовуючи публiчнi виступи своїх посадових осiб.

Стаття 33. Термiн розгляду запиту щодо доступу до офiцiйних документiв

Термiн вивчення запиту на предмет можливостi його задоволення не повинен перевищувати десяти календарних днiв.

<…>

Стаття 34. Вiдмова та вiдстрочка задоволення запиту щодо доступу до офiцiйних документiв

Вiдмова в задоволеннi запиту доводиться до вiдома запитувача у письмовiй формi з роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рiшення.

<…>

Вiдстрочка задоволення запиту допускається в разi, якщо запитуваний документ не може бути надано для ознайомлення у мiсячний термiн. Повiдомлення про вiдстрочку доводиться до вiдома запитувача у письмовiй формi з роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рiшення.

<…>

Стаття 35. Оскарження вiдмови i вiдстрочки задоволення запиту щодо доступу до офiцiйних документiв

Вiдмову або вiдстрочку задоволення запиту може бути оскаржено.

У разi вiдмови в наданнi документа для ознайомлення або вiдстрочки задоволення запиту запитувач має право оскаржити вiдмову або вiдстрочку до органу вищого рiвня.

Якщо на скаргу, подану до органу вищого рiвня, дається негативна вiдповiдь, запитувач має право оскаржити цю вiдмову до суду.

У разi, коли запитувач звернувся до суду, обов'язок доводити законнiсть вiдмови чи вiдстрочки задоволення запиту покладається на вiдповiдача - державну установу.

<…>

Стаття 37. Документи та iнформацiя, що не пiдлягають наданню для ознайомлення за запитами

Не пiдлягають обов'язковому наданню для ознайомлення за iнформацiйними запитами офiцiйнi документи, якi мiстять у собi:

iнформацiю, визнану у встановленому порядку державною таємницею;

iнформацiю про оперативну i слiдчу роботу органiв прокуратури, МВС, СБУ, роботу органiв дiзнання та суду у тих випадках, коли її розголошення може зашкодити оперативним заходам, розслiдуванню чи дiзнанню, порушити право людини на справедливий та об'єктивний судовий розгляд її справи, створити загрозу життю або здоров'ю будь-якої особи;

iнформацiю, що стосується особистого життя громадян;

документи, що становлять внутрiвiдомчу службову кореспонденцiю (доповiднi записки, переписка мiж пiдроздiлами та iнше), якщо вони пов'язанi з розробкою напряму дiяльностi установи, процесом прийняття рiшень i передують їх прийняттю;

iнформацiю, що не пiдлягає розголошенню згiдно з iншими законодавчими або нормативними актами. Установа, до якої звернуто запит, може не надавати для ознайомлення документ, якщо вiн мiстить iнформацiю, яка не пiдлягає розголошенню на пiдставi нормативного акта iншої державної установи, а та державна установа, яка розглядає запит, не має права вирiшувати питання щодо її розсекречення;

iнформацiю фiнансових установ, пiдготовлену для контрольно-фiнансових вiдомств.

Стаття 38. Право власностi на iнформацiю

Право власностi на iнформацiю - це врегульованi законом суспiльнi вiдносини щодо володiння, користування i розпорядження iнформацiєю.

<…>

Власник iнформацiї щодо об'єктiв своєї власностi має право здiйснювати будь-якi законнi дiї.

Пiдставами виникнення права власностi на iнформацiю є:

створення iнформацiї своїми силами i за свiй рахунок;

договiр на створення iнформацiї;

договiр, що мiстить умови переходу права власностi на iнформацiю до iншої особи.

<…>

Стаття 39. Iнформацiя як товар

Iнформацiйна продукцiя та iнформацiйнi послуги громадян i юридичних осiб, якi займаються iнформацiйною дiяльнiстю, можуть бути об'єктами товарних вiдносин, що регулюються чинним цивiльним та iншим законодавством.

Цiни i цiноутворення на iнформацiйну продукцiю та iнформацiйнi послуги встановлюються договорами, за винятком випадкiв, передбачених Законом.

Стаття 40. Iнформацiйна продукцiя

Iнформацiйна продукцiя - це матерiалiзований результат iнформацiйної дiяльностi, призначений для задоволення iнформацiйних потреб громадян, державних органiв, пiдприємств, установ i органiзацiй.

Стаття 41. Iнформацiйна послуга

Iнформацiйна послуга - це здiйснення у визначенiй законом формi iнформацiйної дiяльностi по доведенню iнформацiйної продукцiї до споживачiв з метою задоволення їх iнформацiйних потреб.

Роздiл IV. УЧАСНИКИ IНФОРМАЦIЙНИХ ВIДНОСИН, ЇХ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ

Стаття 42. Учасники iнформацiйних вiдносин

Учасниками iнформацiйних вiдносин є громадяни, юридичнi особи або держава, якi набувають передбачених законом прав i обов'язкiв у процесi iнформацiйної дiяльностi.

Основними учасниками цих вiдносин є: автори, споживачi, поширювачi, зберiгачi (охоронцi) iнформацiї.

Стаття 43. Права учасникiв iнформацiйних вiдносин

Учасники iнформацiйних вiдносин мають право одержувати (виробляти, добувати), використовувати, поширювати та зберiгати iнформацiю в будь-якiй формi з використанням будь-яких засобiв, крiм випадкiв, передбачених законом.

Кожний учасник iнформацiйних вiдносин для забезпечення його прав, свобод i законних iнтересiв має право на одержання iнформацiї про:

дiяльнiсть органiв державної влади;

дiяльнiсть народних депутатiв;

дiяльнiсть органiв мiсцевого i регiонального самоврядування та мiсцевої адмiнiстрацiї;

те, що стосується його особисто.

<…>