 
 |
„Хто хоче їсти, мусить працювати... Лиш той нарід буде ситий,
дійде до якогось добра, значіння і сили, котрий сам про себе дбає, не спускається
ні на кого і ні на кого не оглядається... Кожний нарід мусить передовсім сам від
себе зачинати, сам працювати у себе дома”
(Зачинаймо від себе! // Ілюстрований калєндар ”Товариш”. Рік 1903.)
Дорогий друже! Через кілька років ти закінчиш навчання в школі, здобудеш певну професію і станеш повноправним господарем свого життя. Чи готовий ти до цього? Як ти оцінюєш сьогодні можливості свого майбутнього матеріального забезпечення? Чи готуєш ти себе до фінансової незалежності? Якою уявляєш сферу застосування своїх здібностей? Чи зумієш у майбутньому, заробляючи великі гроші, зберегти чесність і порядність, цінувати передусім людські взаємини?
Твої батьки, рідні та близькі ? всі сподіваються від тебе, що ти станеш хазяйновитою людиною, справжнім господарем своєї долі через оволодіння мистецтвом життєтворчості. Що таке „життєтворчість”?
Життєтворчість ? особлива, вища форма вияву творчої природи людини. Вона сприяє самостійному творчому вибору особистістю стратегії свого життя, розробці життєвих планів і програм, вибору та використанню засобів, необхідних для реалізації її індивідуального життєвого проекту. Мистецтво жити є вищою розвиненою здатністю до життєтворчості.
Отже, життєтворчість ? це мистецтво жити. Від себе доповнимо ? жити професійно. Професійна життєтворчість можлива лише за умови сформованості в особистості певних життєвих компетенцій. Життєві компетенції особистості формуються та проявляються в різних сферах життєдіяльності. А тому завданням школи й суспільства в цілому полягає у створенні таких умов виховання, які забезпечували б набуттю особистістю позитивного досвіду життєдіяльності як складової життєвої компетентності.
Як ви уявляєте собі портрет людини-господаря?
Чи можете ви погодитесь з тим, що їй притаманні такі якості: бережливе ставлення до народних цінностей, конкурентноспроможність на ринку праці, прагнення до меценатства.
На цій сторінці ви знайдете різноманітну інформацію, яка покликана допомогти вам сформувати життєві компетентності у сфері трудової (господарської) діяльності, зокрема вміння аналізувати і використовувати ситуацію на ринку праці, оцінювати і вдосконалювати свої професійні можливості, навички самоорганізації тощо.
Для чого це потрібно вам?
Насамперед для того, щоб бути успішним та матеріально незалежним у житті. А ще для того, щоб підняти імідж своєї країни. Ми щиро захоплюємось зарубіжними досягненнями і шкодуємо, що у нас так немає.
Століттями наші попередники мріяли, що українська держава стане сильною і могутньою. Можливо, розв’язати це завдання вдасться саме Вам і Вашому поколінню, якщо з шкільних років формувати в собі риси господаря.
Для чого це потрібно суспільству?
Для збереження суспільних надбань через вироблення шанобливого ставлення кожної особистості до народного добра. Для скорочення безробіття внаслідок розвитку кваліфікованої робочої сили, розвитку середовища для інноваційних перетворень в умовах глобальної конкуренції. Для забезпечення соціального взаєморозуміння та справедливості, зміцнення прав людини та її автономії всупереч глобальній нерівності та нерівним можливостям. Для морального оздоровлення через вкладення заробленого в соціальні проекти та через меценатство. Для виходу із числа відсталих держав до найбільш високорозвинених.
Отже, користь обопільна: як для особистості , так і для суспільства. Тому проблема формування „економічного громадянства” є актуальною і важливою. Наше завдання ? допомогти вам у цьому.
Наша мета ? високоморальний випускник із розвиненими життєвими компетентностями в економічній сфері суспільного буття.
Наші завдання:
? сприяти включенню молоді в економічну, господарську діяльність як засіб формування життєво компетентної особистості;
? формувати бережливе ставлення до народного майна і суспільних цінностей;
? допомагати молоді, педагогам в організації економічної, господарської, підприємницької діяльності школярів;
? відкривати перед учнями перспективи їхньої господарської діяльності та допомагати їм досягати успіхів;
? показувати досвід формування економічної, господарської поведінки ваших ровесників;
? сприяти залученню сім’ї, громадськості до процесу формування життєвих компетенцій та господарської культури молоді;
? викликати прагнення в школярів через успішну господарську діяльність у майбутньому брати участь у меценатських проектах.
У жовтні місяці цього року ООН оприлюднила дані про рейтинг країн у 2005 році за показником, що носить назву „Індекс людського розвитку”. Як ви думаєте, яке місце посідає Україна? Ми на 78 місці з числа майже 200 країн світу, що беруть участь у такому рейтингу. У 1991 році, ще до розвалу Радянського Союзу, Українська Радянська Соціалістична Республіка була на 45 місці за цим показником.
Або інший показник: із 36 країн Європи Україна у 2005 році стоїть на 34 місці за рівнем середньої заробітної плати. Як так трапилося, що ми такі бідні, проживаючи на території однієї з найбагатших на ресурси країн Європи і світу?
Завдання: Поставте це запитання дорослим. Крім традиційних міркувань про „погану владу”, з’ясуйте, чи несе відповідальність сам народ за таку ситуацію? Чи це проблема тільки влади?
Відповідь на це запитання лежить у багатьох площинах: історичній, політичній, економічній, соціальній та інших. Оскільки проблема складна, то розглядати та вирішувати її варто також комплексно з огляду на різні ідеї. Одна з них полягає у тому, щоб з’ясувати для себе:
• чи вміємо ми, українці, господарювати?
• Чи працьовита ми нація?
• Чи притаманна нам господарська культура?
• Який зміст вкладаємо ми в поняття „господар”?
• Чи працьовитість і господарність є тотожні поняття?
• Які моделі господарювання пропонуємо для освоєння? нашій молоді?
Традиційно вважається, що українці ? працьовита нація. І це дійсно так. Але чи доцільно ототожнювати «працьовитість і господарність»? Чи доречно припускати, що постійні трудові зусилля – це ще не господарність? Можна багато працювати і нічого не мати. Існує переконання, що для господаря притаманний елемент думки у праці? Отже, праця має бути осмислена.
А чи може гордитися наша держава тим, що інтелектуальні здобутки знаходять своє швидке впровадження у виробництво? Очевидно, що такого господарювання нам якраз дуже не вистачає. Можливо саме тому наші громадяни прагнуть купити автомобіль закордонного виробництва, а не вітчизняний? І це стосується не лише автомобілів, а й будь-яких інших товарів.
А, може, це лише міф, що ми працьовиті та хазяйновиті?
Давайте пригадаємо нашу літературну спадщину, яку вивчають учні відповідно до шкільної програми з української літератури. Скільки в шкільній програмі з української літератури є творів, які відповідають трьом умовам: 1) головний герой твору - українець; 2) він ? багата людина, справжній господар; 3) це ? позитивний герой твору, на прикладі життя якого читач може моделювати свою життєдіяльність? Фахівці стверджують, що немає в українській літературі, таких творів, які вчили б молодь, як має виглядати українець-господар власне як позитивний образ, конструктивна модель для наслідування.
Може ви зустрічали такі приклади-моделі в усній народній творчості? Давайте пригадаємо разом. Зрештою, якщо знайдете кілька прикладів, то загальної ситуації це не змінить. А вона така: у нашій історичній спадщині відсутні закріплені в тих чи інших варіантах творчості моделі українця-господаря як прикладу для наслідування і виховання молодого покоління.
Зазвичай з ранніх років нас привчають ніколи не прагнути до першості, вдовольняючись малим: «Ані вперед не вдавайся, ані ззаду не мішайся, тільки в самім середочку, як барвінок в городочку», або «Високо літаєш – низько упадеш».
Але незаперечним залишається факт, що в українській літературі домінують образи бідних, нещасних, знедолених людей. Скажете, що у нашого народу – трагічна історія, важка доля. Проте вона нелегка і в інших народів. Але погляньмо, як у них.
Проаналізуймо ситуацію. Ось лише кілька задокументованих прикладів.
Почнемо з „Листа вояка”, опублікованого в „Ілюстрованому калєндарі „Товариш” львівського видавництва товариства „Просвіта” за рік 1903. Цей лист датований 8 вересня 1895 року. Спочатку невеличке пояснення: молодий парубок Василь, житель Галичини, служить у австрійській армії. Його частина розміщена біля міста Відень. Василь пише листа до родичів, „щоб описати, як виглядають німецькі села і як в них люди господарюють”. Отже, наводимо фрагмент цього листа, максимально зберігаючи його стилістику та лексику:
„Наперед всего мушу Вам сказати, що тутешні села суть чисті і опрятні, а виглядають наче місточка. Догори сільські суть вигідні, добре удержані, ніде не видно на них ям ані калуж. Доми суть чисті і просторі, як двірці; стіни чисто вибілені, вікна великі, а на них всюди дійнички з цвітами. Перед вікнами єсть звичайно малий городець, в котрім ростуть рожі, півонії, айстри, лілії і інші цвіти. При домах видно забудовання господарські, подвір’я чисто позамітані, сади і яринні городи живим плотом або штахетами обведені. Обора є також гарно удержана. Гній прикривають звичайно землею, щоби його сонце не сушило, а гноївка не стікає на дорогу і не розливається по цілім подвір’ю, але міститься в мурованім долі...”.
Не потрібно великої мудрості, щоб зрозуміти, що саме найбільше вразило молодого галичанина. Чому? Бо цього не було на його батьківщині тоді, більш як сто років тому. А сьогодні? Дороги наші „добре удержані” і на них „не видно ані ям, ані калуж”?
Завдання: Дослідіть сучасний стан цієї проблеми на рівні свого села чи „місточка”. Чи у всіх сьогоднішніх господарів „гноївка міститься в мурованім долі”?
Або ще один документ, опублікований у тому ж календарі „Товариш”, але ще раніше в 1900-ому році. Мова йде про „Новий закон будівельний для сел, поменших міст і місточок”. Як зазначається у виданні, пояснив цей документ доктор Кость Левицький. Читаємо розділ 9-й: „Відпроваджуваннє нечистотностей”: „Незвичайно важною річию для здоровля людий в громаді є відповідне і здоровлю нешкідливе відпроваджуванє нечистотностей з домашнього обістя. В тім ділі наші господарі мають таку привичку негосподарну, що гноївку з-під худоби пускають рівцями на улицю, і то уже називається, що вони чисто тримають своє обістє. А знов наші ґаздині ідуть собі за господарями та як позбирають більше сміття, відпадків кухонних, помий або дрібнішого падлиня, то зараз викидують на улицю, най там видихують добрі люди. За прикладом господарних родичів ідуть їх діти та розтягають падлинє по дорогах або зі збитків вкидують до керниць і відтак люди трояться такою водою або громада забиває керницю, бо в ній вода нездорова... Така робота не є господарна...”.
Тепер зрозуміло, чому вигляд села під Віднем так вразив молодого галичанина це 1895 року? Йому було з чим порівняти...
Чи готові ви після цього стверджувати, що ми історично склалися як нація господарів? Відповідь на це питання можна залишити історикам.
Нехай не складеться у читача враження, що автори сторінки бачать господарську культуру українців лише у негативному світлі. Навіть чужоземні науковці вірили, що ми здатні стати райським куточком на землі. Зокрема, великий німецький філософ-гуманіст Й.-Г. Ґердер ще в 1769 році особливо вирізняв українців серед усіх інших європейських народів і пророкував їм блискуче майбутнє. «Україна, – писав він, – стане новою Грецією. Прекрасне небо, що простирається над цим народом, його весела вдача, музикальність, родючі ниви і т. ін. колись збудяться від сну… Виникне цивілізована нація… Дух цей полонить усю нині занурену в сон Європу і змусить її служити тому ж духовному началу. Усе це попереду, усе це повинно колись здійснитися, – але як, коли, завдяки кому?»
Отже, наше завдання – спрямувати той позитивний потенціал, який є у нашого народу у правильне русло. Що ми маємо зробити, аби стати справжніми господарями на своїй, тепер уже вільній, землі?
Проведіть колективне дослідження: Виділіть час і пройдіться всім класом вулицями рідного села чи міста. Ретельно огляньте всі помешкання і виставте, наприклад, за 5-бальною шкалою, оцінки за порядок біля будинків, на подвір’ях господарів. Скільки набереться позитивних і негативних оцінок? Яких оцінок буде більше на загал? Сфотографуйте кращі і гірші варіанти прояву господарської культури. Презентуйте результати свого дослідження дорослим. Спробуйте спільно обговорити з’ясований вами стан справ. Поговоріть з дорослими: що перешкоджає їм навести порядок біля будинку: влада чи просто власні лінощі і безгосподарність? Можливо, це ? відсутність власне господарської культури? Що може зробити громада села чи міста для елементарного наведення порядку? Можливо, вам не завжди вдасться отримати щиру відповідь, але це має стати поштовхом до вашого власного розмірковування: чому ми так живемо і що потрібно, щоб жити краще?
Як закликали нас наші попередники ще більш ніж сто років тому, „...зачинаймо передовсім від себе самих і стараймося стати справдешніми господарями в своїй хаті; не оглядаймося на нікого, а робім лиш то, що нам потреба і як нам потреба, але робім розумно і розважно та з ясною ціллю перед собою”.
Якщо ви підійдете до цього завдання з усією відповідальністю, то наступним кроком має стати ваше прагнення зрозуміти, що таке „господарська культура” і які її складові?
Наступне завдання: пройдіться школою. Проведіть самоаналіз ставлення до школи і шкільного майна. Зробіть відео замальовки, або підготуйте розповідь про ставлення учнів до шкільного майна. Чи не звідси починається імідж нашої держави?
|
|