Найскладніше говорити про очевидні та звичні речі, чи не так?

Про право на інформацію говорити ще більш складно, тому що ми живемо у світі інформації і послуговуємося цим правом настільки часто, що не помічаємо його, як не помічає риба води, в якій живе і від якої залежить її життя... >> Свобода інформації

Ще в 1946 році Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй в одній із своїх найперших резолюцій стверджувала, що „свобода інформації є фундаментальним правом людини і ...критерієм для всіх свобод, яким присвячена Організація Об’єднаних Націй.”

„Оце так! – подумаєш ти. – Чи не занадто гучно?”

Проте... Доступність інформації, можливість і вміння її аналізувати стають гарантією свободи як окремої людини, так і суспільства. Достатньо інформований, вміючий думати і аналізувати громадянин не дасть собою маніпулювати і не стане жертвою пропаганди. >> Вплив інформації

Вміючи висловлювати думку, людина може повідомити про свої переконання, про проблеми громади чи інших людей. >> Діємо разом

Усвідомлення важливості голосу кожного є основою демократії: твій голос настільки важливий, що ти можеш змінити світ, якщо тільки не мовчатимеш.

>> Громадянська журналістика

Гарантією демократії та процвітання також є свобода вираження поглядів – кожен може поширювати інформацію й ідеї через будь-які засоби незалежно від кордонів. >> Інформаційна культура

Чи задумуєшся ти над тим, як реалізація свого права на свободу інформації зробить твоє життя кращим? Якщо ти не просто думаєш, а ще й хочеш зробити життя своїх батьків, своєї країни і власне життя дійсно кращим – не сиди на місці і не очікуй, що хтось зробить це за тебе! Дій і пам’ятай, що навіть невелика група людей, об’єднаних спільною ідеєю, здатна змінити світ!

У вашій школі ще немає свого видання? Газети, журналу, або, хоча б інформаційного листка, який ви робите самостійно? То ж – можна починати! >> Діємо разом

А чи відомо вам, що перша, справді шкільна газета з'явилася на початку 20-х років ХХ ст.? Її засновником вважають педагога Селестена Френе. Проте сам автор ідеї зазначав, що він лише завершив ту справу, яка розпочалася задовго до нього – з часів Лютера і Рабле, Монтеск'є та Монтессорі.

Вже в 1718 році для майбутнього короля Франції Людовіка ХVI у королівській типографії друкувалися спеціальні аркуші – своєрідний прототип шкільної газети.

В 1882 році в Парижі публікувався щотижневик “Права молоді”, в першому номері якого міститься “заклик до ліцеїста”: “Друзі, ми не закликаємо бунтувати. Ми лише хочемо надати вам у користування друкований засіб. Чому б вам не подати свій голос, щоб ваші вимоги були почутими”

У 1890 році у Європі нараховувалося вже 107 студентських газет (8 – у Німеччині, 1 – в Австро –Угорщині, 51 – у Бельгії, 1 – у Бразилії, 1 – в Іспанії, 1 – в США, 21 – у Франції, 19 – в Голландії, 2 – в Італії, 2 – в Швейцарії)

Найвідомішою шкільною газетою стало видання, ініціатором створення якого став відомий усьому світу педагог Януш Корчак. В 1921 році він написав невелику працю – всього 22 сторінки – “Про шкільну газету”, де виклав свої міркування з приводу цього виду діяльності. >> Ресурси

Сьогодні шкільна преса існує у більшості країн Європи, і якщо хтось запитає: «Навіщо потрібна шкільна газета?”, варто звернутися до тих, хто її вже має. Багато шкіл України мають власні газети, які виходять чималенькими тиражами, їх читають і за межами шкільних стін. Для багатьох навчальних закладів такою газетою є власна Інтернет-сторінка з усіма новинами. Це дає можливість не лише розповісти про себе, а й знайти друзів, однодумців, зав'язати довготривалі зв'язки і стати партнерами у спільних справах. Достатньо вийти в Інтернет і можна “погортати” сторінки таких видань. >> Ресурси