По-перше, задамо собі питання, чи коректно ставити питання про депопуляцію? Як не прикро, це так, бо факти зичать: за останні 14 років нас стало менше на п’ять міліонів, щорічно населення країни зменьшується на 0,8-1%, вмирає більше, ніж народжується.
По-друге, чому відбувається майже вмирання нації? Одної відповіді немає.
Більшість дослідників вважає, що головний чинник депопуляції - економічна криза. Це доцільно, але є історичні суперечності. Статистика свідчіть, світова економічна криза початку 30-х років в США, в Європі привела до зростання смертності та падіння рождаємості. Але їх рівень не привів до депопуляції. Іншій факт – в Україні зростання смертності стало помітним з початку 60-х років, коли рівень життя в цілому не був занизьким. З тих пір ті показники неуклінно зростають, тобто парадокс в стані народонаселення поглиблюється і стає загрозливим.
Інші вважають причиною депопуляції негаразди державної охорони здоров’я. І це доцільніше, але знов частково. Вважається, ще здорове населення лише на 8-10 % залежить від медицини. Це означає: якщо бюджет охорони здоров’я дорівняти Бюджету всієї країни, показники смертності встоять перед зусиллями медиків. Такої точки зору дотримується Апанасенко Геннадій Леонідович, відомий український вчений, доктор медичних наук, професор, автор більше як 300 публікацій, ведучий телепрограми «Планета здоров’я» на каналі «Інтер».
Ті доволі обґрунтовані концепції об’єднує пошук обставин депопуляції поза самою людиною, їх об'єктивність. Саме то, односторонність, обмежує аналіз питання.

Пропонується розгляд (в загальних рисах) суб'єктивного чинника в початку і подальшому поглибленні депопуляції.
Тезисно: «Рівень депопуляції залежить від освіченості суспільства в сфері знань з валеології та подібних наук обернено протилежно».
Доведення:
Валеологія (лат. valeo - бути здоровим, грец. logos - наука, учення) - наука про формування, збереження та зміцнення здоров’я людини в духовному, психічному, фізичному і соціальному плані.
Ця наука виникла на стику низки наук, зокрема медицини, фізіології, філософії, психології, педагогіки, соціології, тощо.
Таким чином, все більше зрозуміло, що збереження здоров’я етноса, нації, населення, - задача, яка виходить далеко за межі компетенції інституту економіки, охорони здоров’я, гігієни, профілактичної медицини. Для ії рішення потрібне застосування фундаментальних знань та практичного досвіду фахівців в галузі суспільствознавства, культури, етнології, соціальніо психології, історії, геополітики та інших, які об’єднали б свої зусилля в подальшому вдосконаленню змісту, методики впровадження валеології.
Знання з валеології – суб’єктивний фактор подолання загрожуючої депопуляції в Україні.