Учитель має бути терплячим, приязним, він повинен уміти допомагати. Ці риси можна порівняти з дією каталізатора; це активізація і стимулювання учнів без прямого втручання учителя. Це демократичний, дружній і щирий стиль навчання. Учитель виконує роль кон-сультанта. Учні беруть на себе щоразу більшу відповідальність за результати роботи. Уч-нів не примушують бути активними, якщо вони цього не прагнуть. Завдання вчителя – стимулювати учнів до активної діяльності. Цього можна досягти:

• зацікавленням тематичними проблемами, які потрібно розглянути;
• реалізацією учнівських ідей;
• наданням учням самостійності в реалізації їхніх ідей;
• відповідальністю учнів за результат їхньої діяльності.

• використовувати запропоновану методику та вправи у процесі викладання економіки;
• заохочувати учнів учитися визначати „що?”, „як?” і „для кого?”, замість того, щоб зосе-реджуватися лише на фактах. Це дає можливість аналізувати, а також розвиває вміння і навички ділової активності;
• спонукати учнів брати на себе обов’язки і разом з учителем визначати, в якому напря-мку повинен іти процес;
• розвивати і збільшувати набір навичок і моделей навчання, що їх використовує кожен учень незалежно від віку, рівня здібностей та вмінь;
• давати учням можливість учитися активно і ділитися знаннями;
• бути гнучким і відкритим для нових ідей;
• встановлювати тісні робочі взаємини з учнями, даючи їм право голосу;
• щільно співпрацювати в команді;
• мати позитивне ставлення до потреби вчитися разом з учнем.

„Ділова активність” – це ефективний засіб досягнути виконання широкого діапазону навчальних завдань. Школярі можуть набути якостей ділової активності, вивчаючи її як окремий предмет або в інтеграції з іншими навчальними предметами.