Історичне середовище – це історія навколо нас, історія нашого довкілля, малої Батьківщини. Місцева церква, вулиця, міський парк чи міст, замок, монастир чи історичний будинок – усі ці історичні пам’ятки слугують цінним ресурсом історичного дослідження. Кожна частина околиці, в якій ми живемо, є продуктом нашого минулого. Різні суспільства, події та впливи сформували місце, в якому ми живемо, і продовжуватимуть формувати його в майбутньому. Якщо ми, молоді громадяни України, хочемо бути свідомими та активними членами суспільства, ми повинні цікавитися історією свого довкілля, відчувати потребу та необхідність впливати на його стан, розуміти взаємозв’язок історії власного довкілля та сьогодення.

Аспекти минулого формують характерні риси власної громади. Досліджуючи історію історичних памяток, зосереджених у довкіллі та їх функції у минулому, ми можемо навчитися розуміти їхню історичну вартість, їх роль у майбутньому громади, необхідність їх збереження чи відновлення.

Досліджуючи реальні проблеми, пов’язані з історією власного довкілля, можна визначати, як приймаються рішення, що впливають на місцеве середовище. Це сприятиме становленню нашої активної громадської позиції у житті та проблемах власного довкілля.

Таким чином, історичне середовище є цінним ресурсом громадянської освіти. Воно може бути стимулом для вивчення гуманітарних предметів у школі, зокрема історії, літератури, географії, але й успішно використовуватися у проектній діяльності.

У процесі дослідження історичного довкілля молоді люди отримують стале відчуття приналежності до історії своєї місцевої громади, вчаться приймати самостійні рішення, прогнозувати, яким вони хочуть бачити своє місцеве середовище у майбутньому.

Залучаючисьдо розгляду проблем збереження історичного довкілля, молоді люди збирають свідчення з різних джерел інформації думки різних представників громади стосовно реальних питань, що впливають на місцеву громаду, а також до прийняття та обґрунтовування рішень. Вони отримують можливість звертатися до реальних питань, що стосуються їх щоденного життя і брати участь у представленні/донесенні думки їхньої громади стосовно певної історичної памятки.

Розвиток громадянської освіти в контексті історичного середовища може сприяти суспільному і культурному розвитку і забезпечити механізм, за допомогою якого молоді люди відчувають безпосередній зв’язок зі своєю історичною та культурною спадщиною. Це дає можливість зрозуміти, які є зв’язки між діями людей і формою їх історичного середовища, інформує про сприйняття та бачення молодими людьми майбутнього їхнього місцевого історичного середовища та ролі, яку вони можуть відіграти у його майбутньому. Це сприяє формуванню активної громадянської позиції молодої генерації.

Історичною пам’яткою є не тільки якийсь постамент чи будівля. Історичною пам’яткою може бути також усе те, що нагадує про минуле, про нашу історію.

Археологічні ділянки – місця, що містять свідчення минулої діяльності людини. Багато з них є тендітними і легко піддаються ушкодженню або руйнації від сучасних видів діяльності, таких як будівництво, сільське господарство, екологічне забруднення, дощ, і навіть неконтрольований туризм. Деякі археологічні ділянки є відомим вже багато століть, але археологічні відкриття продовжуються завдяки новим технологіям дослідження. Значна кількість археологічних ділянок виявляється у ході будівельних робіт чи прокладення доріг. І в таких випадках питання захисту археологічної ділянки від діяльності, що може пошкодити чи зруйнувати памятку, є дуже важливим.

Історичні пам’ятки - помешкання:
палаци, замки, міські будинки, сільські будівлі тощо.

Історико-архітектурні пам’ятки – це історичні будівлі, які вважаються вартими збереження на основі особливого архітектурного чи історичного значення. Цей термін стосується багатьох об’єктів, наприклад, ліхтарних стовпів, садових решіток, сонячних годинників, мостів, музичних павільйонів, шлюзів, поштових скриньок і навіть деяких надмогильних пам’ятників.

Пам’ятки природи,які мають історичну цінність:
унікальні дерева, алеї, сади, парки, гаї, ліси, виноградники, скелі, урвища, яри, каньйони, пороги тощо.

Місця поклоніння в історії:
сакральні споруди (церкви, костели, синагоги, мечеті, дзвіниці, монастирі, каплиці, митрополичі, єпископські палати), церковні реліквії (хрести, ікони, скульптури, картини, хоругви), тощо. Місця поклоніння становлять важливу частину нашого історичного середовища. Вони є реальним прикладом подібностей і відмінностей у підходах до релігії і показують нам мистецькі стилі і форми різних культур, сучасних і минулих. Через турботу і любов, з якими люди підтримують місця поклоніння, вони набувають особливої атмосфери, яка нагадує нам, що, відвідуючи такі місця, треба проявляти повагу і чутливість до почуттів інших людей.

Історичні свідки воєнних лихоліть:
могили, статуї, обеліски, цвинтарі, замки,вежі, мури, ворота, окопи, форти, доти, оборонні сакральні споруди, тощо.

Територіальні обмеження:
огорожі, мури, прикордонні смуги, паркани, хвіртки, перелази тощо.

Виробництво і техніка в історії:
фабрики і заводи, старі млини, пекарні, пральні, старі доменні печі, винокурні, броварні, папірні,конюшні, псарні, кінні заводи, водонапірні вежі, пожежні вежі(каланчі), маяки, мости, греблі, дамби, різноманітні вежі та інші інженерні споруди, а також транспортні засоби (старі автомобілі, трактори, потяги, вагони, літальні апарати, мотоцикли, велосипеди, тощо.).

Стихійні лиха, масові хвороби та нещасні випадки в історії:
пам’ятники на згадку про ці трагедії, чумні та холерні знаки, пам’ятні знаки, поставлені на місцях, де загинули люди внаслідок транспортних катастроф, завалів, ураганів, землетрусів, пожеж тощо.

Громадські місця та державні установи в історії:
будівлі міських та сільських органів управління, громадських організацій, клубів, театрів, кінотеатрів, навчальних закладів, суду, ратуші, катівні, в’язниці тощо.

Панівні стани суспільства в історії:
замки, палаци, саркофаги, склепи, герби, урочисті зали, панські садиби, назви поселень, вулиць тощо.

Мистецтво і наука в історії:
пам’ятні дошки, розписи, стінописи, будівлі, спроектовані авторами, ювілейні медалі, меморіальні місця, надмогильні пам’ятники, колекції, музейні збірки тощо.

Історичні назви:
Топоніми- назви поселень; гідроніми - назви річок, озер, ставків, заток; ороніми - назви гір, скель, височин тощо.

Історичні документи, газети, карти, плани, фотографії та поштові листівки.
Історичні документи можна знайти в архівах, музеях, університетах і місцевих бібліотеках. Тут також містяться збірки старих фотографій, які звичайно розміщені за алфавітним покажчиком за назвою вулиці, будівлі, району чи власними назвами.