Матеріали усних спогадів, розповідей, інтерв’ю можуть стати основою вашого дослідження. Під усною історією ми маємо на увазі спогади людей про їхнє життя, про події, свідками яких вони були. Зараз ми маємо можливість записати спогади таких людей на магнітну плівку, почути їх „живий голос”, інтонацію, особливі слова, тембр голосу тощо.

Оскільки „інтерв’ю” є дуже важливою формою збору матеріалу, подаємо деякі поради, котрі допоможуть вам у цьому.

• Спочатку необхідно зв’язатися із людиною, котра може дати для вас інтерв’ю. Коротко та чітко поясніть їй суть справи. Якщо це важко зробити по телефону, можна підготувати на направити листа. Чітко поясніть, для чого ви збираєте такий матеріал. Це важливо для того, щоб Ваш співрозмовник не думав, що дарма загубить свій час;

• Якщо Ви отримаєте згоду на зустріч, заздалегідь домовтеся про її місце та час.

• Для того, щоб ви виглядали компетентним співрозмовником наперед ознайомтеся із тогочасним історичним фоном (тобто найважливішими подіями, політичною та економічною ситуацією тощо)

• На домовлену зустріч з’явіться точно у визначений час, розкажіть про свою участь у конкурсі, ще раз чітко сформулюйте мету розмови;

• Запишіть анкетні дані співрозмовника (за умови, якщо він бажає залишитися невідомим, можете цього не робити);

• Основні запитання підготуйте заздалегідь, ставте їх тактовно, не відволікаючись від теми. Психологічно важливо для подальшої успішної розмови розпочати її самому, кілька слів розповісти про себе, школу тощо;

• Уважно вислуховуйте інформацію, не перебивайте співрозмовника, записуйте всі матеріали на касету чи заното­вуйте у свій зошит;

• Підготуйте необхідну техніку для запису – диктофон, аудіомагнітофон чи відеокамера. Заздалегідь потренуйтеся у користуванні такою технікою, придбайте свіжі батарейки та чисті магнітні носії інформації для запису.

• Доброзичливо ставтеся до співрозмовника. Якщо ваші особисті переконання не збігаються із думкою людини, що дає вам інтерв’ю, не намагайтеся перевиховувати чи повчати її.

• Пам’ятайте, що розповідаючи про свою долю, людина довіряє вам частинку свого життя. Тому дуже обережно поводьтеся із отриманою інформацією, потурбуйтеся про її конфіденційність.

• Не забудьте подякувати за розмову, що відбулася.

• Якщо ви цікавитесь якоюсь певною подією, то, опитуючи одну людину, попросіть назвати Вам і інших очевидців, які могли б теж розповісти Вам про цей період.

• Пам’ятайте, що не лише ваші дідусі, бабусі чи інші люди похилого віку можуть розповісти багато цікавого, але й люди молодшого покоління, серед яких - ваші батьки чи їхні ровесники, які теж пережили у ХХ столітті багато подій, - знають чимало цікавих фактів.