Мета проекту :

1. Залучити учнів до активного вивчення історії та культури рідного краю, підсилити мотивації щодо вивчення вітчизняної історії.

2. Сприяти становленню історичної пам’яті, позитивного ставлення до навколишнього культурно-історичного середовища.

3. Виховання толерантності до суспільних цінностей різних поколінь, навчання полікультурності.

Завдання проекту:

1. Залучити школярів до групової пізнавальної діяльності, розвинути навички співпраці та пошуку інформації.

2. Надати можливість зрозуміти культурної самобутності будь-якого народу та його зв’язків із культурою інших народів.

3. Організувати групу екскурсоводів з числа школярів.

4. Підготувати шкільну газету, місцеву радіопередачу тощо по темі проекту.

Виконавці проекту :

• Учні 7-11 класів.

• Вчителі суспільних та гуманітарних дисциплін.

• Керівники гуртків, клубів за інтересами.

• Вихователі будинків школяра, дитячої творчості тощо.

• Педагоги-організатори.

За умови успішної реалізації проекту учні набудуть таких знань, умінь та навичок :

• Поглиблені знання про історичну географію рідного краю, про суспільні цінності, виражені в назвах вулиць тощо.

• Вдосконалять навички пошуку інформації, її добору, організації та презентації.

• Умітимуть розповідати про походження, зміст та культурно-історичне значення географічних назв.

• Зможуть проводити невеликі екскурсії для однолітків та всіх зацікавлених.

• Вмітимуть готувати матеріали для місцевих радіо та газети, випускати шкільну газету, презентувати результати своєї пошукової роботи.

Шляхи реалізації проекту

Час виконання проекту від 3 до 6 місяців, залежно від кількості обраних для дослідження об’єктів.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ВИКОНАВЦІВ ПРОЕКТУ

Даний проект може виконуватися як учнями шкіл сіл, селищ, невеликих містечок, так і учнями шкіл обласних центрів. Різниця полягатиме лише у виборі об’єкту дослідження. Чим старші учні-учасники проекту, тим серйознішим має бути процес збору інформації. Учні основної школи можуть звернути увагу на легенди рідного краю, на семантику і етимологію історико-географічних назв. Особливо уважно слід поставитися до «етнічного» сліду в назві.

Якщо місто чи місцевість у цілому мала герб, також варто дослідити його смислове навантаження. Якщо герба немає, варто запропонувати учням самим спробувати укласти варіант герба.

Хоча в чинній програмі з вивчення історії України передбачено навчальний час на вивчення історії рідного краю, однак досвід говорить, що не всі вчителі його повноцінно використовують. Як правило, не лише через завантаженість програми, але й через брак інформації. Розуміння учнями походження та назви свого населеного пункту сприятиме зацікавленості історією взагалі та історичною географією зокрема. У великих містах, де , як правило, відома інформація про створення та значення назви міста, можна досліджувати історію мікрорайону, вулиці. Особливо цікавими можуть бути дослідження щодо зміни назв вулиць після проголошення незалежності Української держави. Порівняння доль історичних чи культурних діячів може дати поштовх до розмови про суспільні цінності, про історичну пам'ять та її суспільно-культурне значення.

Насиченість та пізнавальну цінність проекту може бути підсилена порівнянням стану з назвами вулиць в інших країнах (чому вони носять таку назву, які суспільні ідеали і цінності в цих назвах представлені?).

Окремою складовою може бути дискусія серед старшокласників з приводу причин, доцільності та значення використання імен історичних діячів у географічних та адміністративних назвах.