Київська
СЗШ №266 Репортаж зі свята до дня Перемоги
20.04.05
На нашому святі присутні:
Герой Радянського Союзу -
генерал-майор Щеблаков Олександр Дмитрович,
ветеран Збройних Сил
України полковник у відставці Кулічов Георгій Миколайович.
В
залі оформлено книжкову виставку “Народ пам'ятає, народ
славить” .
На столі стоять живі квіти. Лине музика.
Ведучий
: Чимало
свят дарує нам весна.
Як в рідний дім повернення
з дороги.
Та є найбільш хвилюючим для нас
Величне свято Перемоги.
Це свято
не затьмариться в віках.
В цей день нестимуть
люди завжди квіти.
Не обміліє пам'яті ріка –
В серцях нащадків буде жити.
Минають роки, відлітають у вічність. Але є дати, непідвладні рокам.
Така дата - 9 Травня - День Перемоги у Великій Вітчизняній війні. За
страшним словом війна - руїни і згарища, зриті бомбами сади і лани,
сльози дітей і матерів. Багато горя зазнала наша Україна, її міста і
села. 1418 днів і ночей ішли радянські воїни вогненними дорогами.
Кожен день, - як рік, як століття.
Багато років минуло з того
часу, як замовкли постріли гармат, прийшов довгожданий мир,
вистражданий, сплачений найвищою ціною людського життя.
I учень:
Ми
пам'ятаємо всіх,
Хто віддав життя за те,
Щоб не було війни
нової,
Щоб сонце сяяло золоте.
II учень:
Щоб не окоп чорнів на
ниві –
Хліба цвіли, мов килими.
І щоб веселі і щасливі
До
школи всі ходили ми.
III учень:
Ми хочемо без воєн
жити.
Хай буде мир на всій землі.
За мир, щоб сміятись!
За
мир, щоб трудитись!
За мир, щоб троянди цвіли!
Щоб жито буяло і
діти росли!
Ведучий:
І немає нині жодного
міста чи села, де б не берегли все те, що пов'язане з подвигами
радянських людей.
Декілька років тому по всій Україні почалася
акція "Пам'ять" збору прізвищ усіх тих, хто загинув на
фронтах Великої Вітчизняної війни. Видано вже 2 частини
Всеукраїнської Книги Пам'яті.
I учень:
За Батьківщину у боях
вмирали
Однаково - дорослі і малі.
За довгі роки ще не
розшукали
Усіх могил солдатських на землі.
II учень:
Вже весни не в перше
травою покрили
Відмітин війни навіть цятки малі...
Лиш
братські могили, лиш братські могили
Болять, не стихаючи рідній
землі.
III учень:
Розкидані вони у чистім
полі.
Десь при дорозі, у розмай-траві...
Могил отих не обминай
ніколи,
Поховані у них - для нас живі.
I учень:
Когось не діждались,
хто рідний і милий.
У пам'ять обпалену біль заповза..
Воєнні
могили, високі могили,
Завжди біля вас материнська сльоза.
II учень:
Ота сльоза ніколи не
зітреться,
Що в правді нашій і чужій вині...
Лишила
батьківщина біля серця
Своїх синів, загиблих на війні.
III учень:
Сльоза зорі стоїть над
обеліском,
Сховавши клопоти людські і сни.
Сьогодні треба
поклонитись низько
Усім, усім - хто не прийшов з війни.
Ведучий:
Як символ всенародної
вдячності про тих, хто віддав своє життя за батьківщину, люди
запалили полум'я Вічного вогню. Це вогонь пам'яті живих про загиблих.
Ця пам'ять - наша вдячність за мирне життя, за чисте небо.
Давайте
і ми запалимо свій маленький вогник пам'яті і вшануємо хвилиною
мовчання тих, хто не повернувся додому квітучою весною 1945 року.
Запалюють свічку на
столі. Хвилина мовчання.
На сцену виходить дівчина-старшокласниця
в українському національному одязі. Тихо звучить музика.
Дівчина:
Послухайте, а нас могло й не бути!
Ви уявіть:
немає нас і все!
І дні стоять у колосках і в
руті,
Дніпро у море плескіт хвиль несе.
Ні, ні, не плескіт, - бо який же плескіт,
Коли людей у ярма запрягли,
І там, де
предки споконвіку жили,
Концтаборів і плаців
чорні плеса...
Ведучий:
Без миру немає дитинства, немає майбутнього. За щастя дітей, за
мирне небо повинні боротися чесні люди. Землі потрібні пісні і
квіти, щоб на нашій прекрасній планеті жили прекрасні люди, щоб до
густих садів і будівель завжди повертались лелеки, при появі яких у
людей з'являється спокій і радість.
http://www.edu.kiev.ua/schools/s266/ua/school_life/60.html