Ресурси

Київська СЗШ №266 Репортаж зі свята до дня Перемоги 20.04.05

На нашому святі присутні:
Герой Радянського Союзу - генерал-майор Щеблаков Олександр Дмитрович,
ветеран Збройних Сил України полковник у відставці Кулічов Георгій Миколайович.

В залі оформлено книжкову виставку “Народ пам'ятає, народ славить” .
На столі стоять живі квіти. Лине музика.

Ведучий : Чимало свят дарує нам весна.
Як в рідний дім повернення з дороги.
Та є найбільш хвилюючим для нас
Величне свято Перемоги.
Це свято не затьмариться в віках.
В цей день нестимуть люди завжди квіти.
Не обміліє пам'яті ріка –
В серцях нащадків буде жити.

Минають роки, відлітають у вічність. Але є дати, непідвладні рокам. Така дата - 9 Травня - День Перемоги у Великій Вітчизняній війні. За страшним словом війна - руїни і згарища, зриті бомбами сади і лани, сльози дітей і матерів. Багато горя зазнала наша Україна, її міста і села. 1418 днів і ночей ішли радянські воїни вогненними дорогами. Кожен день, - як рік, як століття.
Багато років минуло з того часу, як замовкли постріли гармат, прийшов довгожданий мир, вистражданий, сплачений найвищою ціною людського життя.

I учень:

Ми пам'ятаємо всіх,
Хто віддав життя за те,
Щоб не було війни нової,
Щоб сонце сяяло золоте.


II учень:

Щоб не окоп чорнів на ниві –
Хліба цвіли, мов килими.
І щоб веселі і щасливі
До школи всі ходили ми.


III учень:

Ми хочемо без воєн жити.
Хай буде мир на всій землі.
За мир, щоб сміятись!
За мир, щоб трудитись!
За мир, щоб троянди цвіли!
Щоб жито буяло і діти росли!



Ведучий:

І немає нині жодного міста чи села, де б не берегли все те, що пов'язане з подвигами радянських людей.
Декілька років тому по всій Україні почалася акція "Пам'ять" збору прізвищ усіх тих, хто загинув на фронтах Великої Вітчизняної війни. Видано вже 2 частини Всеукраїнської Книги Пам'яті.


I учень:

За Батьківщину у боях вмирали
Однаково - дорослі і малі.
За довгі роки ще не розшукали
Усіх могил солдатських на землі.


II учень:

Вже весни не в перше травою покрили
Відмітин війни навіть цятки малі...
Лиш братські могили, лиш братські могили
Болять, не стихаючи рідній землі.


III учень:

Розкидані вони у чистім полі.
Десь при дорозі, у розмай-траві...
Могил отих не обминай ніколи,
Поховані у них - для нас живі.


I учень:

Когось не діждались, хто рідний і милий.
У пам'ять обпалену біль заповза..
Воєнні могили, високі могили,
Завжди біля вас материнська сльоза.



II учень:

Ота сльоза ніколи не зітреться,
Що в правді нашій і чужій вині...
Лишила батьківщина біля серця
Своїх синів, загиблих на війні.


III учень:

Сльоза зорі стоїть над обеліском,
Сховавши клопоти людські і сни.
Сьогодні треба поклонитись низько
Усім, усім - хто не прийшов з війни.


Ведучий:

Як символ всенародної вдячності про тих, хто віддав своє життя за батьківщину, люди запалили полум'я Вічного вогню. Це вогонь пам'яті живих про загиблих. Ця пам'ять - наша вдячність за мирне життя, за чисте небо.
Давайте і ми запалимо свій маленький вогник пам'яті і вшануємо хвилиною мовчання тих, хто не повернувся додому квітучою весною 1945 року.


Запалюють свічку на столі. Хвилина мовчання.
На сцену виходить дівчина-старшокласниця в українському національному одязі. Тихо звучить музика.


Дівчина:

Послухайте, а нас могло й не бути!
Ви уявіть: немає нас і все!
І дні стоять у колосках і в руті,
Дніпро у море плескіт хвиль несе.

Ні, ні, не плескіт, - бо який же плескіт,
Коли людей у ярма запрягли,
І там, де предки споконвіку жили,
Концтаборів і плаців чорні плеса...



Ведучий: Без миру немає дитинства, немає майбутнього. За щастя дітей, за мирне небо повинні боротися чесні люди. Землі потрібні пісні і квіти, щоб на нашій прекрасній планеті жили прекрасні люди, щоб до густих садів і будівель завжди повертались лелеки, при появі яких у людей з'являється спокій і радість.



http://www.edu.kiev.ua/schools/s266/ua/school_life/60.html