Братські школи – українські національні навчальні заклади XVI-XVIII ст. В цих закладах панували демократичні традиції. Зокрема, важливою складовою виховання у братських школах було самоврядування.

Засновниками братських шкіл були православні церковні братства. Першу братську школу заснувало Успенське братство у Львові в 1586 році. Ця школа стала взірцем для створення інших братських шкіл в містах України. Були такі школи і в окремих селах.

Школи приймали на навчання дітей всіх станів. З убогих, тих, хто не міг оплатити навчання, плата не бралася взагалі. Вони навіть могли отримати грошову допомогу від братства. Сироти знаходилися під особливою охороною. Статут Львівської Братської школи вимагав “Учити дидаскал (учитель) і любити має всіх дітей однаково, як синів багатих, так і вбогих сиріт і котрі ходять по вулиці, поживи просячи”.

Учня цінували не за статки батьків, а за успіхи в навчанні. “Багатий над убогим нічим не має бути вищий у школі, тільки самою наукою, а плоттю всі рівні”.

Навчалися в братських школах рідною мовою. Вчителі намагалися розвивати розумові здібності учнів.

Існувало в таких школах і самоврядування, закладалися основи демократії. Статут Львівської братської школи, як і статути інших братських шкіл передбачали не тільки права та обов’язки вчителів, але й умови організації учнів. Тексти таких статутів можна знайти тут

Вчителя братської школи обирали на загальних зборах всього братства. Платню він отримував з прибутків церкви, а також із коштів, що платили батьки за навчання дітей. За добру роботу вчителя преміювали – видавали «святкові» − 5 з половиною грошів.

В Статуті Львівської братської школи визначалися умови навчання учнів, визначалося коло їхніх обов'язків. Не забував статут і обов’язків учителів, батьків та опікунів. Батько, привівши сина до школи, підписував спеціальну угоду з учителем, де було зазначено, чому саме той мав навчити. Батьки та опікуни, в свою чергу, зобов’язувалися сприяти вихованню дитини. Угоду засвідчували двоє свідків. Найчастіше це були сусіди. Батьки були зобов’язані перевіряти домашнє завдання. Вони часто відвідували школу, допомагали вчителям виховувати дітей.

Чергові учні, що виконували цей обов’язок протягом тижня, стежили за порядком у школі, самостійно контролювали поведінку учнів, перевіряли виконання домашніх завдань.

Всі учні братської школи об’єднувалися в так звані «братства младенчеські», які піклувалися про мораль юнацтва.

Старші учні піклувалися молодшими, радили їм. Молодші мали поважати старших за їхні знання. Статут наголошував, що «кожен спудей, прийшовши до науки і не можучи швидко зрозуміти й наук, які тут викладаються, і себе, до якої він має схильність, має із старшим над школами порадитися, за яку науку має взятися, і що йому, врахувавши його літа, й бажання, й здібності, порадить, за те взятися повинен буде».

Список використаних джерел:

Сисоєва С., Соколова І. Нариси з історії розвитку педагогічної думки. – К., 2003.

Любар О.М. Історія з української педагогіки. – К., 2003.

Мельничук О.С. Історія педагогіки України. – К., 1998.

Коба Л.А. Братські школи в Україні; XVI – XVII ст.// Початкова школа. – 1994. - №11 – с.45-47.

Ісаєвич Я. Братства та їх роль у розвитку української культури XVI — XVIII ст. — Київ, 1966;