Найскладніше
говорити про очевидні та звичні речі, чи не так?
Про
право на інформацію говорити ще більш складно, тому що ми живемо у
світі інформації і послуговуємося цим правом настільки часто, що не
помічаємо його, як не помічає риба води, в якій живе і від якої
залежить її життя... >>
Свобода інформації
Ще
в 1946 році Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй в
одній із своїх найперших резолюцій стверджувала, що „свобода
інформації є фундаментальним правом людини і ...критерієм для всіх
свобод, яким присвячена Організація Об’єднаних Націй.”
„Оце
так! – подумаєш ти. – Чи не занадто гучно?”
Проте...
Доступність інформації, можливість і вміння її аналізувати стають
гарантією свободи як окремої людини, так і суспільства. Достатньо
інформований, вміючий думати і аналізувати громадянин не дасть собою
маніпулювати і не стане жертвою пропаганди. >>
Вплив інформації
Вміючи
висловлювати думку, людина може повідомити про свої переконання, про
проблеми громади чи інших людей. >>
Діємо разом
Усвідомлення
важливості голосу кожного є основою демократії: твій голос настільки
важливий, що ти можеш змінити світ, якщо тільки не мовчатимеш.
>>
Громадянська журналістика
Гарантією
демократії та процвітання також є свобода вираження поглядів –
кожен може поширювати інформацію й ідеї через будь-які засоби
незалежно від кордонів. >>
Інформаційна культура
Чи
задумуєшся ти над тим, як реалізація свого права на свободу
інформації зробить твоє життя кращим? Якщо ти не просто думаєш, а ще
й хочеш зробити життя своїх батьків, своєї країни і власне життя
дійсно кращим – не сиди на місці і не очікуй, що хтось зробить
це за тебе! Дій і пам’ятай, що навіть невелика група
людей, об’єднаних спільною ідеєю, здатна змінити світ!
У
вашій школі ще немає свого видання? Газети, журналу, або, хоча б
інформаційного листка, який ви робите самостійно? То ж – можна
починати! >>
Діємо разом
А
чи відомо вам, що перша, справді шкільна газета з'явилася на початку
20-х років ХХ ст.? Її засновником вважають педагога Селестена
Френе. Проте сам автор ідеї зазначав, що він лише завершив ту справу,
яка розпочалася задовго до нього – з часів Лютера і Рабле,
Монтеск'є та Монтессорі.
Вже
в 1718 році для майбутнього короля Франції Людовіка ХVI у
королівській типографії друкувалися спеціальні аркуші –
своєрідний прототип шкільної газети.
В
1882 році в Парижі публікувався щотижневик “Права молоді”,
в першому номері якого міститься “заклик до ліцеїста”:
“Друзі, ми не закликаємо бунтувати. Ми лише хочемо надати
вам у користування друкований засіб. Чому б вам не подати свій голос,
щоб ваші вимоги були почутими”
У
1890 році у Європі нараховувалося вже 107 студентських газет (8 –
у Німеччині, 1 – в Австро –Угорщині, 51 – у
Бельгії, 1 – у Бразилії, 1 – в Іспанії, 1 – в США,
21 – у Франції, 19 – в Голландії, 2 – в Італії, 2 –
в Швейцарії)
Найвідомішою
шкільною газетою стало видання, ініціатором створення якого став
відомий усьому світу педагог Януш Корчак. В 1921 році він написав
невелику працю – всього 22 сторінки – “Про шкільну
газету”, де виклав свої міркування з приводу цього виду
діяльності. >>
Ресурси
Сьогодні
шкільна преса існує у більшості країн Європи, і якщо хтось запитає:
«Навіщо потрібна шкільна газета?”, варто звернутися до
тих, хто її вже має. Багато шкіл України мають власні газети, які
виходять чималенькими тиражами, їх читають і за межами шкільних стін.
Для багатьох навчальних закладів такою газетою є власна
Інтернет-сторінка з усіма новинами. Це дає можливість не лише
розповісти про себе, а й знайти друзів, однодумців, зав'язати
довготривалі зв'язки і стати партнерами у спільних справах. Достатньо
вийти в Інтернет і можна “погортати” сторінки таких
видань. >>
Ресурси