Чи задумуєшся ти над тим, що в сучасному світі інформація і свобода є підґрунтям для існування один одного?

Справжня свобода неможлива без інформованості про події в суспільстві, про проблеми, які нас оточують. Та хіба ми можемо бути вільними, не знаючи про плани уряду, про стан довкілля, про якість харчових продуктів та про те, куди дівається та як утилізується сміття? Чи можемо ми бути вільними, не знаючи, якою інформацією про нас володіють інші і як вони можуть це використати? Отож, немає сумніву, що гарантією свободи є інформованість. Але ж бути достатньо інформованим, мати можливість отримувати різнобічну інформацію можна лише за умов вільного суспільства.

Сучасний світ ставить перед нами і серйозні виклики.

Чи можуть право на інформацію і свобода бути безмежними?

І де межа, за якою свобода вираження поглядів та відкритість інформації може бути звужена?

Адже повна свобода інформації означає не тільки викриття державних таємниць, а ще й втрату цінностей особистого життя.

Саме тому демократичні суспільства чітко визначають допустимі обмеження свободи публічної інформації.

Стаття 10 Європейської Конвенції про права людини (див детальніше) проголошує:

„кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов’язане з обов’язками та відповідальністю, може підлягати ...обмеженням ... що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров’я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб ... і є необхідними в демократичному суспільстві.”

У багатьох країнах передбачено кримінальну відповідальність за поширення інформації, що пропагує насильство, нетерпимість, расизм чи ворожнечу.

Отож, в демократичних суспільствах свободу інформації обмежують:

• в інтересах захисту національної безпеки;

• з метою захисту економічних інтересів держави;

• з метою дотримання правопорядку;

• для забезпечення належної процедури прийняття рішень;

• для захисту прав та законних інтересів інших осіб.

Проте встановлені обмеження не вирішують проблеми розповсюдження інформації. Найбільшими викликами в демократичному суспільстві є співвідношення права на інформацію та приватність, захист інтересів держави та право громадськості знати про прийняті рішення, нетерпимість та ворожнеча і свобода вираження поглядів...

Але найголовніше – не забувати, що коли будь-яка особа здійснює своє право на свободу вираження поглядів, то вона бере на себе обов’язки й відповідальність.